Віла

Віла — це чарівна істота з української демонології, яка уособлює стихію повітря та лісу. Її зображують як прекрасну молоду жінку з довгим розпущеним волоссям, яке блищить, немов срібло чи золото, і сягає землі. Вона одягнена в легкий прозорий одяг або вбрання з туману, яке струмує за нею при русі. Віли володіють чарівними здібностями: вони можуть керувати погодою, викликати бурі або заспокоювати вітер, а також зцілювати або карати людей.

Віли живуть на високих горах, у густих лісах або біля водойм, і їхні місця вважаються священними. Вони здатні перетворюватися на різних тварин, як-от птахів або оленів, і танцювати в колі з іншими вілами, залишаючи після себе чарівні кола, де трава стає яскраво-зеленою. Їхній спів зачаровує, і, почувши його, людина може потрапити під їхній вплив.

Віли можуть бути як доброзичливими, так і небезпечними. Якщо людина випадково побачить вілу або потрапить на її територію без дозволу, вона може накласти прокляття чи навіяти хворобу. Водночас, якщо вілу вшанувати чи допомогти їй, вона може віддячити, зцілити від хвороби або навіть наділити даром. Відомо, що віли особливо шанують людей, які захищають природу та живуть у злагоді з нею.

Щоб не викликати гніву віли, люди намагалися уникати її місць проживання, особливо вночі. Вірили, що порушення спокою віли може призвести до покарання — від невдач до фізичних хвороб. Іноді, щоб задобрити вілу, залишали в лісі чи біля джерела невеликі дари — квіти, хліб або молоко.

Образ віли уособлює природну красу і силу стихій, а також зв`язок між людиною і природою, яка потребує поваги і шанування.