Страдчата

Страдчата в українській демонології — це злісні та небезпечні духи, які походять від душ дітей, що померли нехрещеними або загинули трагічно. Вважалося, що ці душі не можуть знайти спокій і блукають між світами, намагаючись помститися або залучити живих у свою нещасну долю. Згідно з віруваннями, їхні душі літають сім років по лісах і болотах, не маючи можливості потрапити до потойбічного світу. Також можуть з`являтися поблизу кладовищ, де їхні могили залишаються без належного догляду. Вважається, що вони можуть завдавати шкоди живим, зокрема викликати хвороби, нещастя або навіть заманювати людей до загибелі.

Страдчата, або Потерчатка, за переказами, мають дуже малий зріст, зовсім голі, з великими, блискучими очима й сторчовими синенькими чубиками на головах. Їхні голоси нагадують жаб’яче кумкання, що робить їх ще більш тривожними для тих, хто їх чує.

У народних повір`ях вважалося, що Страдчата не можуть знайти спокою через те, що їхні душі були позбавлені релігійного обряду хрещення. Їхня доля — це постійна туга і страждання, які вони прагнуть передати іншим.

Щоб захиститися від Страдчат, люди проводили обряди очищення, молилися за померлих дітей і намагалися залишати на місцях їхньої появи дари — їжу або молоко, щоб умилостивити їх і допомогти знайти спокій.