Назад
Лісниця
Лісниця — це таємнича істота української демонології, яка мешкає в глибинах лісу. Її зображують як жінку з довгим розпущеним волоссям, переплетеним з гілками та листям, що робить її майже невидимою серед дерев.
Це охоронниця лісу та його мешканців. Вона дбає про дерева, звірів та рослини, стежить за порядком і карає тих, хто шкодить лісу. Люди вірили, що лісниця може заплутати в хащах, викликати раптовий страх або нашептати людині дивні звуки, якщо та виявиться в її володіннях без поваги. Її сміх або голос можна почути у вітрі, що шумить у верхівках дерев, особливо в сутінках.
Вважається, що лісницею могла стати душа жінки, яка загинула в лісі або була пов’язана з ним за життя.
У своїй злій формі лісниця перетворюється на небезпечну та мстиву істоту, яка безжально захищає свій ліс від будь-яких порушників. Вона може виглядати як стара, кістлява жінка з дикими, розпатланими волоссям, заплутаним у гілки та колючки. Її обличчя вкрите глибокими зморшками, а очі світяться зловісним блиском, нагадуючи дикі звірячі очі, які стежать за кожним рухом.
Зла лісниця може накликати на людину раптовий страх або галюцинації, змушуючи її бачити моторошні образи чи чуючи дивні звуки, які збивають з пантелику. Вона здатна заплутувати стежки, змушуючи мандрівників блукати колами годинами, і навіть наслати темряву чи густий туман, щоб позбавити їх орієнтації. Якщо людина зрубає дерево або заподіє шкоду тварині, лісниця може накликати хвороби, нещастя або навіть смерть.
Її присутність відчувається через раптове зловісне затишшя в лісі, коли навіть птахи замовкають, або через раптовий холодний подих вітру, що пронизує до кісток. Лісниця може також перетворюватися на різних звірів, як-от вовка чи змію, щоб нападати на порушників або залякувати їх.
Щоб уникнути зустрічі з лісницею, мандрівники приносили в жертву дрібні подарунки — ягоди, хліб або молоко, залишаючи їх на пеньках чи біля старих дерев, вважаючи, що таким чином задобрять дух лісу.
У разі зустрічі з лісницею радили не дивитися їй в очі, не відповідати на її голоси та швидко покинути її територію, не озираючись назад.
Це охоронниця лісу та його мешканців. Вона дбає про дерева, звірів та рослини, стежить за порядком і карає тих, хто шкодить лісу. Люди вірили, що лісниця може заплутати в хащах, викликати раптовий страх або нашептати людині дивні звуки, якщо та виявиться в її володіннях без поваги. Її сміх або голос можна почути у вітрі, що шумить у верхівках дерев, особливо в сутінках.
Вважається, що лісницею могла стати душа жінки, яка загинула в лісі або була пов’язана з ним за життя.
У своїй злій формі лісниця перетворюється на небезпечну та мстиву істоту, яка безжально захищає свій ліс від будь-яких порушників. Вона може виглядати як стара, кістлява жінка з дикими, розпатланими волоссям, заплутаним у гілки та колючки. Її обличчя вкрите глибокими зморшками, а очі світяться зловісним блиском, нагадуючи дикі звірячі очі, які стежать за кожним рухом.
Зла лісниця може накликати на людину раптовий страх або галюцинації, змушуючи її бачити моторошні образи чи чуючи дивні звуки, які збивають з пантелику. Вона здатна заплутувати стежки, змушуючи мандрівників блукати колами годинами, і навіть наслати темряву чи густий туман, щоб позбавити їх орієнтації. Якщо людина зрубає дерево або заподіє шкоду тварині, лісниця може накликати хвороби, нещастя або навіть смерть.
Її присутність відчувається через раптове зловісне затишшя в лісі, коли навіть птахи замовкають, або через раптовий холодний подих вітру, що пронизує до кісток. Лісниця може також перетворюватися на різних звірів, як-от вовка чи змію, щоб нападати на порушників або залякувати їх.
Щоб уникнути зустрічі з лісницею, мандрівники приносили в жертву дрібні подарунки — ягоди, хліб або молоко, залишаючи їх на пеньках чи біля старих дерев, вважаючи, що таким чином задобрять дух лісу.
У разі зустрічі з лісницею радили не дивитися їй в очі, не відповідати на її голоси та швидко покинути її територію, не озираючись назад.