Веселиця

Веселиця в українській демонології — це дух або міфічна істота, що символізує радість, легкість та життєву енергію. Її уявляли молодою жінкою в барвистому вбранні, підперезану веселковим поясом. Вважалося, що Веселиця за допомогою райдуги витягує воду з річок, озер і криниць, щоб наповнити нею хмари. Разом з водою вона іноді могла затягувати жаб або каміння, які разом з дощем падали на землю. Люди вірили, що вона здатна піднімати на небо навіть велетнів.

Щоб задобрити Веселицю, люди дотримувалися кількох ритуалів. Коли на небі з’являлася веселка, прийнято було не вказувати на неї пальцем, оскільки це могло образити дух. Натомість вимовляли подячні слова або зверталися до неї з проханнями про дощ і родючість. Також кидали у воду або на землю дари — квіти, зерно чи хліб, щоб отримати її прихильність та забезпечити гарний урожай. Люди вірили, що такі обряди приносять сприятливу погоду та захист від стихійних лих.
Однак, як і більшість духів, у неї могла бути й темна сторона — у разі образи або порушення священних традицій Веселиця могла вплинути на події, приносячи певну нестабільність або невдачі, зокрема в періоди святкувань​.