Полудниця

Полудниця — це загадкова істота української демонології, яка з’являється під час полудня, коли сонце стоїть високо на небі. Вона виглядає як висока, худорлява жінка з довгим, білим волоссям, що розвівається на вітрі. Одягнена в простий білий одяг або у світлі лахміття, її обличчя часто приховане під вуаллю або залишається нерозпізнаним через яскраве сонячне світло.

Полудниця виходить на поля в найспекотніший час дня, коли людина може бути найбільш вразливою. Вона полює на тих, хто працює в полі в полудень, викликаючи у них запаморочення, слабкість або навіть непритомність. Її поява асоціюється з раптовою зливою або сильною спекою, коли здається, що повітря стає важким і задушливим. Вважалося, що вона може завдати шкоди, заплутуючи вітри або наганяючи жар, який виснажує людину.

Полудниця вважалася покаранням для тих, хто порушував правила відпочинку, працюючи в найспекотнішу пору дня. Щоб уникнути її впливу, люди намагалися не виходити в поле під час полудня і відпочивати в тіні. Її образ уособлює небезпеки та непередбачуваність природи, нагадуючи про те, як важливо поважати природні ритми та межі.
Від полудниці захищалися, уникаючи роботи в полі під час полудня та відпочиваючи в тіні. Носили обереги, такі як квіти звіробою або любистку, а також червоні стрічки чи намиста для відлякування. Перед виходом у поле вмивали обличчя холодною водою, щоб полудниця не могла наблизитися. Іноді малювали хрести на землі чи інструментах для додаткового захисту.