Назад
Пек
Пек в українській міфології — це бог пекла, війни, кровопролить і всілякої біди. Він уособлює злі сили, жорстокість і нещастя. Згідно з повір`ям, Пек був сином Чорнобога і Мари, які правили потойбічним світом. Пек був кровожерним, страхітливим і підступним духом, здатним насилати лиха та війни. Однак, попри свою жорстокість, він був лякливим і дуже боявся Чура, доброго духа дому і роду.
Саме тому виникло старе українське прислів`я: "Чур тобі, Пек!", яке використовували як захисне заклинання для відведення зла. Люди вірили, що Чур, як охоронець дому і меж, міг захистити їх від злого Пека та його впливу. У випадках небезпеки або загрози сім`ї, це закляття вимовляли, щоб Чур вступив у боротьбу з Пеком, захищаючи дім і рід від бід та нещасть.
Щоб захиститися від Пека, крім виголошення заклинання "Чур тобі, Пек!", використовували також освячену воду, яку кропили навколо дому, а також тримали свічки, запалені під час важливих свят, таких як Великдень чи Водохреща. Вогонь і світло свічки мали особливу силу захисту від нечистої сили, зокрема Пека, і допомагали оберігати житло від його впливу.
Образи Чура, як символ охоронця роду, також розміщували у домі — на рушниках або дерев’яних зображеннях, щоб підсилити захист. Люди також старалися не порушувати мир у родині, дотримуватися певних моральних норм, щоб не викликати гнів цього темного божества.
Пек жив у пеклі або темних підземеллях, де панували вогонь і муки, і саме його ім`я стало синонімом самого пекла, місця покарання для грішників. Його асоціювали з війною, кровопролиттям та іншими видами насильства, але його влада зникала перед захистом світлих духів, таких як Чур.
Таким чином, Пек символізує крайній прояв зла та небезпеки, але навіть найтемніші сили могли бути зупинені світлими духами і правильними захисними ритуалами.
Саме тому виникло старе українське прислів`я: "Чур тобі, Пек!", яке використовували як захисне заклинання для відведення зла. Люди вірили, що Чур, як охоронець дому і меж, міг захистити їх від злого Пека та його впливу. У випадках небезпеки або загрози сім`ї, це закляття вимовляли, щоб Чур вступив у боротьбу з Пеком, захищаючи дім і рід від бід та нещасть.
Щоб захиститися від Пека, крім виголошення заклинання "Чур тобі, Пек!", використовували також освячену воду, яку кропили навколо дому, а також тримали свічки, запалені під час важливих свят, таких як Великдень чи Водохреща. Вогонь і світло свічки мали особливу силу захисту від нечистої сили, зокрема Пека, і допомагали оберігати житло від його впливу.
Образи Чура, як символ охоронця роду, також розміщували у домі — на рушниках або дерев’яних зображеннях, щоб підсилити захист. Люди також старалися не порушувати мир у родині, дотримуватися певних моральних норм, щоб не викликати гнів цього темного божества.
Пек жив у пеклі або темних підземеллях, де панували вогонь і муки, і саме його ім`я стало синонімом самого пекла, місця покарання для грішників. Його асоціювали з війною, кровопролиттям та іншими видами насильства, але його влада зникала перед захистом світлих духів, таких як Чур.
Таким чином, Пек символізує крайній прояв зла та небезпеки, але навіть найтемніші сили могли бути зупинені світлими духами і правильними захисними ритуалами.