Нявка

Нявка — загадкова істота української демонології, яка втілює сум і тугу. Вона з`являється у вигляді блідої дівчини з довгим, розпатланим волоссям і пронизливими, сумними очима. Одягнена у простий, часто білий, одяг, нявка має примарний вигляд, ніби є частиною самого лісу. Мешкає в густих, темних лісах або в затінених місцях біля води, де її плач можна почути вночі.

У деяких народних переказах говориться, що якщо подивитися на нявку ззаду, то можна побачити її нутрощі. Їхня спина виглядає як порожнина або напівпрозора оболонка, крізь яку іноді можна розгледіти внутрішні органи або кістки. Це ще більше підкреслює їхню примарну та надприродну природу. Такий вигляд спини нявки нагадує про їхній статус між світом живих і мертвих, а також про трагічність їхньої долі. Ця моторошна деталь служить попередженням для тих, хто наважиться зазирнути в глибини потойбічного світу.
Ставали нявками зазвичай дівчата, які загинули трагічно або померли від невзаємного кохання. Їхні душі залишалися на землі, прив’язані до місця своєї смерті, перетворюючись на нявок, які сумують за втраченим життям і блукають у пошуках спокою.

Від нявок захищалися, розміщуючи на підвіконнях колючі рослини, як-от терен чи глід, і розсипаючи макові зерна біля дверей, щоб нявка мусила їх зібрати перед входом. Використовували дзеркала для відлякування, оскільки вважалося, що нявка втрачає силу, побачивши своє відображення. Носили талісмани з вирізаними захисними символами та уникали перехресть і покинутих місць уночі, де нявки могли з`являтися.