Мара

Мара — це похмура і зловісна істота української демонології, що асоціюється з нічними жахіттями та навіюванням страху. Вона являє собою дух або привид, який приходить уночі, коли люди сплять. Мару часто описують як тінь або примарну постать з нечіткими обрисами, що нагадує бліду жінку з довгим, розпатланим волоссям. Її очі холодні та пронизливі, а шкіра — бліда або навіть прозора, надаючи їй моторошного вигляду.

Мара приходить до людей під час сну, сідаючи на груди та викликаючи відчуття тяжкості, задухи і страху. Саме з її появою пов`язують кошмари та явище, відоме як "сонний параліч". Людина, яка потрапила під вплив мари, відчуває, ніби її скували невидимі сили, вона не може рухатися чи кричати, а перед її очима з`являються жахливі видіння. Вважалося, що таким чином мара намагається витягнути з людини життєву енергію або навіть душу.

У народних віруваннях вважали, що марою могла стати душа померлої від нещасної любові чи тяжкого горя жінки, яка не знайшла спокою після смерті. Іноді марою ставала відьма або жінка, яка займалася чорною магією за життя. Вона блукає між світами, приносячи з собою відчуття холоду, смутку і страху. Мара могла проникати у житло крізь найменші щілини, тому люди намагалися закривати вікна та двері перед сном.

Для захисту від мари використовували залізні предмети, як-от ножі чи підкови, розміщуючи їх біля ліжка або під подушкою. Освячена вода ставилася біля узголів`я або кропилася в кімнаті для відлякування злих духів. Червону нитку чи стрічку клали під подушку як оберіг, а на дверях і вікнах малювали хрести крейдою, щоб створити захисний бар`єр. Перед сном стежили, щоб не залишати їжу на столі, бо вважалося, що це може привернути увагу мари та інших злих духів. Вірили, що залишена їжа є своєрідним запрошенням для них увійти до оселі. Перед сном стежили, щоб не залишати їжу на столі та закривали всі щілини, через які мара могла проникнути в оселю.