Купальниця

Купальниця — це міфічна істота української демонології , пов`язана з водою і святом Івана Купала. Її уявляють як прекрасну жінку з довгим розпущеним волоссям, прикрашеним вінком із польових квітів. Вона одягнена в легкий, майже прозорий одяг, який плавно спадає на воду, або зовсім оголена, підкреслюючи її природну красу. Купальниця часто з’являється біля річок, озер і ставків у ніч на Івана Купала, коли вода набуває особливих магічних властивостей.

Вважається, що купальниці — це духи води або душі молодих дівчат, які загинули у воді. Вони виходять на берег у купальську ніч, щоб приєднатися до святкувань, співати, танцювати і заманювати юнаків своїм чарівним співом. Відомо, що купальниці можуть бути як доброзичливими, так і небезпечними. Вони можуть благословити воду, роблячи її цілющою, або ж затягнути необережних купальників у глибини водойми.

Люди, боячись потрапити під чари купальниці, намагалися уникати купання в ніч на Івана Купала. Для захисту від їхнього впливу використовували обереги, такі як полин або звіробій, які носили із собою або клали на підвіконня. Деякі залишали в жертву на березі водойми хліб, молоко чи квіти, щоб задобрити купальниць і забезпечити їхню прихильність.

Купальниці символізують таємничість і силу водної стихії, а також красу і небезпеку, приховані в нічній природі. Їхній образ нагадує про магію і чари, які оживають у ніч на Івана Купала, коли межа між світами стає тоншою.