Чур
Чур (Щур, Цур) в українській міфології — божество-охоронець меж, родових земель і дому. Він захищав приватну власність, родину та землю від зовнішніх загроз. Часто до нього зверталися зі словами "Чур мене!", щоб відігнати нечисту силу або захистити себе від небезпеки. Чур також охороняв межі земель, а його роль була важливою для захисту роду і спадщини.
Чура часто асоціювали з предками, вірили, що він підтримує спадкоємність роду і охороняє родову землю. Його іноді уявляли у вигляді вогню, що палає в печі, що підкреслювало його роль як охоронця домашнього вогнища — символу тепла, захисту та добробуту. Піч була духовним центром дому, а вогонь у ній вважався священним і захисним.
Для задобрення Чура приносили дари — хліб, крупи, молоко або іншу їжу, залишаючи їх біля меж або в домі. Часто дари клали на межові камені, коли встановлювали межі земель, щоб отримати його благословення і захист від чужих посягань.
Чур вважався невидимим духом, що охороняє дім, землю та рід від злих сил і підтримує гармонію в родині.
Чура часто асоціювали з предками, вірили, що він підтримує спадкоємність роду і охороняє родову землю. Його іноді уявляли у вигляді вогню, що палає в печі, що підкреслювало його роль як охоронця домашнього вогнища — символу тепла, захисту та добробуту. Піч була духовним центром дому, а вогонь у ній вважався священним і захисним.
Для задобрення Чура приносили дари — хліб, крупи, молоко або іншу їжу, залишаючи їх біля меж або в домі. Часто дари клали на межові камені, коли встановлювали межі земель, щоб отримати його благословення і захист від чужих посягань.
Чур вважався невидимим духом, що охороняє дім, землю та рід від злих сил і підтримує гармонію в родині.