Лісовик

Лісовик в українській демонології — це дух, який охороняє ліси і все, що в них живе. Він вважається володарем лісу та його мешканців, контролює порядок у своїх володіннях і стежить, щоб люди не порушували його законів. Лісовик зазвичай має людиноподібний вигляд, але з характерними рисами, що нагадують його зв`язок із лісом. Він може бути високим або маленьким, залежно від ситуації, а його обличчя часто схоже на кору дерева. Волосся, борода та одяг лісовика покриті мохом і листям, а шкіра може бути зеленою або темною, як стовбури старих дерев.

Лісовик — не лише охоронець, але й господар лісу, що стежить за тваринами і рослинами. Вірили, що лісовик може змінювати свій зріст: ставати величезним серед дерев або зменшуватися до розмірів трави, ховаючись від людського ока. Він здатний заплутувати людей, змушуючи їх блукати лісом годинами, навіть якщо вони добре знають дорогу. Якщо хтось поводився недобре в лісі — ламав дерева, полював без потреби або шкодив природі, лісовик міг розгніватися і накликати на них лихо.

Часто лісовик виглядає добродушно, але може бути небезпечним, якщо його роздратувати. Він може викликати раптові бурі, лякати людей шумом і голосами, або заманювати мандрівників глибше в ліс, щоб ті не могли знайти дорогу назад.

Щоб задобрити лісовика, люди залишали на узліссі дари: хліб, сіль або інші продукти, щоб він не чіпав їх під час роботи в лісі або полювання. Захистом від лісовика вважалося носіння освячених оберегів або залізних предметів, оскільки лісовик боявся заліза. Також люди уникали працювати в лісі в свята або вночі, щоб не розгнівити духа.